Перпендикулярно до життя твоя Світлість рухається через навстіж відчинені двері неба й потопає в безмежній блакиті планети Дурість. Земля залишилася далеко позаду. Твердь, вода… Усе минуло. Поза межею, тим «бар’єром», який відділяє нас від іншого життя, немає традиційності. Тільки Дурість. Тверда і м’яка. Рідка і газоподібна. Холодна і гаряча. Солона і солодка. Одна лиш Дурість. По той бік «бар’єру», який називається Землею, вас чекає психлікарня і білі стіни палати. Але бар’єр ― річ умовна. Можна легко перелізти через стіну Страху, яка трохи вища і довша від стіни Плачу, і ти ― майже біля цілі. Залишилося ступити пару кроків. Не думаючи, просто ступити… Більше