Домівка

1 вересня

Залишити коментар

В моєї родички, з якою вчилися в одному класі, день народження припадав на 1 вересня. От і всі діти як діти в цей день: мучилися на доооовгій лінійці, слухали сто разів співані пісеньки про школу, вертілися, бо боліли ноги, поки всі почесні гості бажали нам щасливого дитинства в стінах двоповерхового каземату. Оксані була «подвійна» радість: мало того, що 1 вересня, так ще й таке свято провтикала.

Більше

Advertisements

Думки з майже-підвіконника

Залишити коментар

Романтично сидіти увечері (чи вночі, то вже кому геть не хочеться спати або ж завтра вихідний) на широкому підвіконнику, закутавшись у якусь ковдру, вимкнувши світло в кімнаті, і зирити у вікно. На практиці, як звісно буває, усе навпаки.

Більше

Про «ту» й «не ту» школи

Залишити коментар

Слухати про те, які нині молоді журналісти «ненавчені», «малограмотні», «тупі», «невиховані», «дріб’язкові», «нездатні до глибокого аналізу», «безтактовні», «грубі», «невиховані» та ще до того всього» мало п’ють» і «нема з ким сісти розігнати пляшку», уже набридло.

Більше

Зміни

Залишити коментар

Зміни помітні найкраще тоді, коли через тривалий проміжок часу дивишся на те, що було до, й на те, що залишилося після. Чи не тому люди, котрі приїжджають у міста після тривалих розлук, із подивом, осудом чи захопленням вигукують: ого, як усе змінилося.

Більше

Київ. Подорожнє

Залишити коментар

Коли в руках замість дзеркалки мильничка, з’являється більше часу не думати про те, куди фокус спрямувати і яку кнопку краще переключити. З’являється більше часу роззирнутися і зловити в об’єктив більше панорамок. Фокусна 5,8 – це не 18 🙂

Більше

“Бєлка! Уйди!”

Залишити коментар

Був класичний середовий ранок, коли, на щастя, вже минув понеділок, але до п’ятниці ще треба дожити. Маршрутка у Білій набрала розгін із горба.

Більше

Страх рутини

Залишити коментар

Колись мені поставили одне доволі просте питання – чого боюся найбільше. Не замислюючись, відповіла жартома, що нічого, бо вночі лазити безлюдним містом пробувала і все обходилося благополучно; блукати лісом, не відаючи, чи є там вовки, чи ні, блукала; зі страхом темряви, що родом із дитинства, впоралася, тож боятися нічого. Більше страхів на той момент не придумала, тож видала відповідний результат.

Але якось днями, розгрібаючи чергову порцію роботи, випадково зловила себе на думці, що один страх десь глибоко та й запорпався.

Більше

Older Entries