Небо плаче грозами

Хлипає громом

І лупить по землі блискавкою мов кулаком

Небо сміється веселкою

Виставляючи напоказ усі свої рівненькі ряди кольорових зубів

Небо насуплюється хмарами

І не вискубує жодну із них зі свого чола

Небо теж мерзне

І обтрушує страхи

Таким же полохким снігом

Небо мовчить безхмар’ям

І мовчанка теж стає блакитною та мирною

Небо тихо радіє

А своїми думками колише дерева

І біжать думи по кронах

По колоссі пшениці збурюючи зелені хвилі

Небо спить із відкритим оком

Хіба що погані сни закривають його пеленою таких же сонних поганих думок

А добрі сни блимають сузір’ями

Небо думає

І хмари бігають слухняними вівцями туди-сюди

Небо

Над містом

Що ховається в озері і лише спостерігає за небом

Advertisements