У полудень везли мене герої публікації містом. Сонце добряче різало очі, я зиркнула у вікно автівки і побачила, як уся ота ожеледиця розтопилася і асфальт перетворився на замурзане дзеркало. Повернулася на роботу, хутко умяла обід, дописала “горящий” матеріал і як тільки бамкнула перша година, натягула чоботи, закотила штани, вихопила фотоапарат і злетіла по сходах.

Центр Тернополя мені вже нецікавий. Все, що могла, переклацала. Хіба би затратити більше часу, щоб побавитися з ексклюзивом. А тут у мене неповна година. Ринок, прикинула, більш оптимальний і “калабанний” варіант. Ось тільки єдина завада – автівки. Безліч авто. Тож охопила район навколо вулиці Паращука, а тоді подалася в парк біля озера. Результат – 18 добротних світлин калабанних, ще одна – так, “наземна”.

Сонце, озеро і калабані – і андріївська пятниця вдалася.

DSC_0089 DSC_0091 DSC_0103 DSC_0110 DSC_0112 DSC_0118 DSC_0122 DSC_0133 DSC_0137 DSC_0143 DSC_0144 DSC_0146 DSC_0150 DSC_0158 DSC_0168 DSC_0170 DSC_0171 DSC_0178 DSC_0183

Advertisements