Сільська зупинка. Розмальована у синьо-жовті кольори. Під лавкою зупинки — пляшки з-під пива, обгортки від морозива, клейонки, папірчики і незрозумілий мотлох.
Через дорогу навпроти — автозаправка. На одному зі слупів, які освічують територію заправки, висить від часів Революції гідності обскубаний вицвілий прапор. На самій заправці недбало затерта назва «Тюменская нефтяная компания».
За неповних сто метрів ваш зір спиняється на новенькому полотнищі українського стягу, прикрученого до громовідводу в ці дні. Велике яскраве полотнище, аж дух захоплює. Територію і склад орендує одна фірмочка, із трьох десятків працівників якої легально оформлені тільки три чи п’ять. Податкова, санстанція і їхні «побратими» носи не потикають, бо все «порішано». Мишки, щурики, котики, мушки, комарики, тарганчики, а нещодавно навіть кажан завівся. Зате прапор новенький…

Advertisements