Є така штука – стабілізатор. Під’єднуєш до нього холодильник, комп чи іншу техніку, що живиться електрикою, і спокійна — вона не згорить від перепаду напруги. Адже всяке буває. Якийсь Вася включив зварку, інший під’єднав потужну пилораму, а якщо діло в місті, то десь зграя ворон на шнур сіла і спеклася, а у вас у той час впала напруга до «нємагу». Жарт, але суть одна й та ж. Щось схоже й з емоціями. Це як стабілізатор психічного здоров’я. Вивільняють все, чим душа багата. Клац — і зашкалило в плюси, бо ж радість переповнює, щастя і всяке таке. Клац — і злість: якась барабашка шпилястим каблучком випробувала на пружність ваш палець на нозі. Клац — апатія: нічого не хочеться, нікуди не можеться. Клац — і знову щастя пригорща. Клац-клац-клац… Від однієї крайнощі до ншої. Від дикого плюча до дикого мінуса. І в якийсь момент несподівано — дррррр. Стоп. Щось поламалося.

Можливо, психологи, психіатри, психоаналітики і всі, чия професія має приставку «психо-», знають, як ремонтувати внутрішній стабілізатор і яку профілактику практикувати найкраще. В мене своя назва — втома емоцій. Здається, найстрашніше, що може бути. Коли не хочеться ні нервуватися, ні тішитися. Ні носитися від кухні до кімнати зі щастям в очах, ні стискати в кулаках злість. Фіолетово, сленгово кажучи. Хоча, як на мене, і у фіолетовості є частка емоції. А тут їх просто немає. Тільки розкидане каміння, яке не хочеться збирати.

Емоції, певно, теж живі істоти. Пригадую одну книжечку для дітей, де автори в малюнках розповідали про будову людського організму. За нею я майже до 20 років уявляла собі, як у шлунку совають лопатами маленькі чоловічки, а в голові сидить дядько в окулярах і роздає накази. Чи не такі гномики наші емоції? Один червоний, вічно набурмосений. Інший зелений, не від злості, а просто так, весело зелений, як листя м’яти. Третій жовтий, меланхолійний, четвертий синій, п’ятий бузковий, шостий — білий… Скільки кольорів – стільки емоцій. І кожен по черзі перебирає кнопку керування отим внутрішнім стабілізатором залежно від ситуації, настрою. Де ці чоловічки тепер? Скам’яніли? Зблякли? Знебарвилися? Зникли?

Де вихід? Можна пошукати підзарядку. Це якщо у вашому стабілізаторі є відповідне «гніздо». В кожного своє «живлення»: книжки, телевізор, музика, психотропи, компашки… Заміні «стабілізатор» не підлягає, отже, треба ремонтувати. Самотужки або при помочі аматорів чи професіоналів. Або чекати на автоновлення.

Комп’ютер подумав і виправив «авооновлення». Треба піти пофотографувати…

Advertisements