За 25 років і неповних шість місяців нарешті зробила висновок для себе – шось із головою в мене не так. Нє, не те, щоби я отримала посвідчення почесної мешканки психлікарні. Просто аналізую по-дорослому (хоча у 25 хіба люди дорослі?) колишні вчинки, поведінки (ото пам’ять, нє?) і доходжу до висновку, що…

… Один екскурс у минуле (звиняйте, Ярославо Євгенівно…)

5 курс. Теорія мас. На практичних, коли мова йшла про те, аби напам’ять відтворити теорії відомих психологів, я відмовчувалася. Зрештою, не тільки психологів. Будь що. Не люблю, коли подають на парі якісь поверхневі фіглі. Мушу дослідити детальніше і глибше, бо мені ввижаються якісь таємничі ходи. А потім, коли вивчу, що то тільки ходи і ніц толкового, лишаю марне діло. Так от. Мене психологія цікавила й манила. Це ж мізками можна навчитися управляти. Своїми і, не дай Боже, чужими (а що, журка – то підступна річ).

… Народ руки дре, а мені тошно. Бо це не психологія (так здавалося) – зазубрити лекцію і видавити зі своїх мізків її копію. Мені було мало тих кількох сторінок тексту, писаного або ж читаного, щоби просто відбути заняття. Цікавило все – від і до. Ну, люблю таке, шо поробиш. «Патологія», як жартую зазвичай

Тож на практичних лишалася з нулями. Та й не тільки по психології. Потім, коли ходила на відробки чи інший різновид занять, то вже балакати доводилося мені. Бо поза тим умудрялася студіювати трошка літератури, яку зазвичай подають у списку додаткових джерел. Так от, оті додаткові джерела – то просто знахідка. Неординарні ідеї, концепції — ось що мене приваблювало. Ну і решту деталей, які зазвичай на лекції не подаються.

Після першого курсу навчання сформувалося своєрідне залізне правило — важливо не зубрити тему, а орієнтуватися в ній. Якщо це фігня й ніякого практичного значення вона не дасть, то не вчи. Здай для галочки і забудь. Але якщо ти бачиш, що це може знадобитися, то не просто зазубри (так поїхати можна), а зрозумій. Ось це головне. Й нічого не треба буде придумувати, вишукувати, пригадувати кимось придумані слова. Важливо дочовпити тему – і усьо. Казали колись старші студенти і молодші нині кажуть, що викладачі часто змушують вивчати все назубок, аби просто здати. Хай буде. Хай у мене з теорії буде нуль балів. Зате з розуміння тексту буде нуль зі ще одним нулем та одиничкою попереду, тобто 100. Це за Болонською системою, так званою, яку нині пробують запровадити по українських універах.

Це по науці. А життя не відрізняється. Поки не спробую на свій смак, поки не наб’ю гулі на власних помилках (хоча деякі мудрі люди , кажуть, що дурень той, хто вчиться на своїх), доти не заспокоюся. Бо в мене є свій досвід, не нав’язаний, не прищеплений, як вакцина.

Чомусь люди завжди шукають легші шляхи. Спочатку пояснюють це тим, що в них немає часу. Тоді знаходять інші причини: бажання, відволікаючі чинники (сім’я, робота, друзі, родина…) або що. І в чому ж тоді цікавість?

Advertisements