Клавіатура для текстописця (чи то текстотворця) чимось нагадує піаніно. Вмощуєшся зручно на кріселку, заносиш долоні з розчепіреними пальцями над клавішами і, за кілька митей переклавши думку на літерні символи, починаєш грати. Бац — і на білому полі екранного аркуша паперу під гучне клацання вискакують текстові мелодії. Десь треба підправити, бо букви заплуталися під пальцями, десь підредагувати, бо «переклад» неточний вийшов. А загалом схема, здається, та ж…

Advertisements