Попри офіційну частину свята в Зарваниці 14-15 липня 2010-го р. Б. (а це візит Патріарха та закордонних гостей, виступи політиків перед дулами телекамер і мікрохвонів), була і неофіційна. Адже ніхто не пише і не розповідає привселюдно, де туалет шукати, як краще води джерельної набрати, пити її чи ні, як шикуватися до Причастя і т.д, і т. п.

***

Вода і мікроби

Якось у маршрутці я почула розмову двох жіночок, що ділилися планами стосовно цьогорічної прощі. Одна нахвалялася, що таки залізе у джерело біля собору, бо тут вода має бути помічніша, ніж на озері святої Анни. Коліжанка пробувала їй заперечити, мовляв, як тут митися, адже люди воду пити набирають. Та цей залізний аргумент на жіночку не подіяв. «Полізу і помиюся». «А як міліція не пустить?» — поцікавилася колежанка. «Нічо, я почекаю до ночі, поки всі розійдуться, і тоді залізу».

***

Набирати воду цьогоріч довелося з крана, виведеного, як і декілька інших, з-під сцени. Черга була меншою і вода, як здавалося, безпечнішою. І хоча молитва над джерелом мала б розігнати всю нечисть, як туди нанесли люди миттям рук та облич (а, може, й ніг), та судячи з кольору води, тут було не все гаразд. Крім молитви, наряд міліціонерів не завадив би. Що більше засобів від розповсюдження нечисті, тим краще. Раніше точилися розмови про те, що джерело під час посвяти і в момент набирання води будуть охороняти і не допускати омивання.

***

Причастя у болоті

Два роки тому парафіяльному священику під час причастя у парафіяльній каплиці люди перекинули чашу. Цьогоріч стовпотворіння повторилося уже біля собору під час Архієрейської літургії в неділю. Не організувавши проходу для священиків, люди ринули, хто куди, адже було оголошено, що можна причащатися вздовж парапетів, а можна розходитися по інших церквах. І тут почалося. Добре, що закінчилася злива, бо інакше люди повиколювали б одне одному очі.

Хто мав більше сили, то пер на парапети. Хто менше — пхався до священиків, які ризикнули вийти до лавок. Здається, чаші вціліли і святе причастя — теж. Гірше було священикам і лавкам. Священиків смикали за филон зі всіх боків, торсали за руки. Мовчу вже про етикет прийняття причастя. Розмашисті перехрещування, хапання губами і зубами ложечки… І хоч отці картали вірних, дослухався до просьб мало хто.

Лавки скрипіли під людськими ногами. Адже не маючи змоги колонно дійти до священиків, люди ступали просто по лавках, перестрибували, наносячи таким чином чимало болота. Так що сісти на них після Служби й відпочити було важкувато.

***

П*олітика

Про відоме на всю Україну освистування Хоптяна прочанами (а насправді, як я і припускала, про опозиційними громадськими організаціями) говорити не буду. Єдине, чого хотілося б у такі святочні дні, — це не бачити наглих політичних морд. Бо піар на релігії — це остаточний імбецилізм.

Щось не запримітила я, аби чиновницько-кандидатські особи так дружно приступали до причастя. Адже в чому суть, сіль будь-якої прощі? Таке враження, наче для НИХ — у саморекламі.

********

Не маю намір поганити святе місце. Хочеться тільки побажати людям (чи як звати таких двоногих і прямо ходячих, як із політичною орієнтацією, так і без неї) здорового глузду. І людяності.

Advertisements