Нині нам, крім ненависті, бійок і всього негативного в бік авторів, голосувантів за шкандальний мовний законопроект (після якого нардепи розгребли мільярди державних коштів, а кінець укрмові на щастя таки не настане, хоча все залежить від нас), бракує народної мантри. Пригадую прибалікування, примовляння, заклинання, які нам передала народна творчість, пригадую традиційні обрядові пісні, які несли в собі навіювальний потенціал і допомагали збуватися чуду.

Нині хочеться таких пісень. Не передсмертного крику апазиціонерів (а є такі?), не популізму громадських діячів, не численних мітингів і махань прапорів, не гучномовців. Хочеться сказати “Україна нікуди не зникла. Бо є я, українка” і повірити в це настільки, аби від сили цієї думки недруги і нелюби мови зникли в інший вимір. І мугикати собі під ніс якусь традиційну обрядову на кшталт

  • Горіла сосна, палала,
  • Під нев дівчина стояла.

  • Під нев дівчина стояла
  • Злого язика чесала.
  •  
  • Язик чесала, шкрябала
  • До нього так примовляла:
  •  
  • «Більше служить не будеш ти,
  • Бо спопелишся на сосни.
  •  
  • Бо спопелишся нанівець
  • Прийде тобі тепер кінець.
  •  
  • Більше служить не будеш ти
  • Ні сірому й борисови».
  •  
  • Горіла сосна, палала,
  • Під нев дівчина стояла.
  •  
  • Під нев дівчина стояла,
  • Попіл на землю віяла.
  •  
  • Попіл на землю віяла,
  • Вітрові так примовляла:
  •  
  • «Най та біда нам пропаде,
  • «Язика» в мові не буде».

Хай стає до роботи “Просвіта”, а не бігає з промовами від мікрофона до мікрофона і не катає за замовлення того чи іншого політика передмови-оди до його книжки. Хай ультраправі не розставляють палатки на Майдані і не шпурляють макулатуру в руки кожного зустрічного, а зберуть всі гроші, закуплять потрібну просвітницьку історичну літературу і розвезуть по школах і бібліотеках. Хай ті кандидати в новий парламент, яким і справді все це не байдуже, замість порскати слиною в мікрофон перед зігнаною за кілька гривень юрбою, згребуть свій фонд і шукають творчих людей, аби творити нове українське мистецтво (фільми, музику, літературу).

Нині хочеться бачити якусь роботу. І мастити на слова. Бо давно усе розвалилося довкола, залишилася тільки ілюзія цілісності, навіяна (біло-)блакитними екранами. Хочеться мантрати собі під ніс нову реальність. І хай вона здійсниться.

Advertisements