політичне фентезі

«І збунтувалися вірші, злетілись в ряд, насілись роєм на регіоналів. А деякі, несучись із засад, бігборди фарбою крильцями закидали»…

Уявіть-но собі, що думає, сидячи за хмаркою-письмовим столом у повітряній кімнатці на кільканадцяти квадратних метрів Олександр Сергійович Пушкін, коли бачить, як по Криму розвішують його зображення яко «агітатора» за Партію регіонів. І що думають про це Іван Айвазовський, Володимир Вернадський, князь Голіцин, Дмитро Менделєєв? (Для рекламы Партии регионов в Крыму использовали Пушкина, Менделеева и Штирлица: http://korrespondent.net/ukraine/politics/1352524-dlya-reklamy-partii-regionov-v-krymu-ispolzovali-pushkina-mendeleeva-i-shtirlica).

Можливо, не один вірш піїт сотворив би з цієї нагоди, художник написав якусь абсурдну картину, вчений накатав гнівного трактата, князь витягнув шаблюку. Та наразі наші історичні мужі займалися зовсім іншою ідеологєю. Пушкін, наприклад, починав свою першу міксовану поему «Крымский пленник».

Сижу за решеткой в темнице сырой.

Вскормлённый в неволе орел молодой… —

строчить Пушкін. Та раптом закусує собі губу і перекреслює написане. Ні, це треба залишити для замовників із «Батьківщини». Взагалі-то Пушкіну замовили оду Проффесору, але Олександр Сергійович, аби не загубити підказки музи, занотовує крамольні речення на чернетку, а правильні — на білі листочки А4. Хай макулатура лежить, колись та й знадобиться. Видихнувши «Не дай мне бог сойти с ума. Нет, легче посох в сума», занотував:

Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явился ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

… з широким гаманцем, з якого випиралися пахучі купюри — думав поет і строчив далі:

О юбка! Речь к тебе я обращаю…

…Ты хмуришься и говоришь: «Не дам»

Перекреслив. Це для конкурентів. О, до речі, поки не забув:

Кобылица молодая,

Честь кавказского (ой, єврейського треба написати) тавра,

Что ты мчишься, удалая?

И тебе пришла пора…

…Везде его найдет удар нежданный твой:

На суше, на морях, во храме, под шатрами,

За потаенными замками,

На ложе сна, в семье родной.

А тепер і про самого Проффесора можна:

Он провиденье искушал;

Он звал прекрасное мечтою;

Он вдохновенье презирал;

Не верил он любви, свободе…

… Веленью божию, о муза, будь послушна,

Обиды не страшась, не требуя венца;

Хвалу и клевету приемли равнодушно

И не оспаривай глупца («Цікаво, а мені хоч мільйон видавництво заплатить за оці наруги над моє музою?» — думає Пушкін і пише далі).

А ты поэт, проклятый Аполлоном (Перекреслив. «Ні, це про мене»).

Меж тем, за тяжкими дверями,

Теснясь у черного крыльца,

Народ, гоняемый слугами,

Поодаль слушает певца…

…Тогда я демонов увидел черный рой,

Подобный издали ватаге муравьиной…

… Мы зрим – поставлено на место жен святых

В ружье и кивере два грозных часовых.

К чему, скажите мне, хранительная стража?-

Или распятие казенная поклажа,

И вы боитесь воров или мышей?..

… Не пугай нас, милый друг,

Гроба близким новосельем:

Право, нам таким бездельем

Заниматься недосуг…

«О Проффесор, — думає Пушкін, — що ж то би нормального для тебе написати, га?».

… Румяный критик мой, насмешник толстопузый…

… Вы избалованы природой;

Она пристрастна к вам была,

И наша вечная хвала

Вам кажется докучной одой.

Вы сами знаете давно,

Что вас любить немудрено…

«Мо, вистачить вже?» — поет водить пером перед собою, уявно описуючи коло. — «Треба би ще побажання наприкінці, щось на зразок многая літа».

Во глубине СИБИРСКИХ РУД

Храните гордое терпенье,

Не пропадет ваш скорбный труд

И дум высокое стремленье.

Готово. Треба ще коми поміняти, стилістику і риму підкорегувати. Головне, що ідея є.

Поки в кутку дописує поему «Крымский пленник» Пушкін, Менделєєв у протилежному кутку (заради правил техніки безпеки) добуває нові хімічні елементи «Януковичій», «Азаровій», «Єфремовій» та інші з групи «ПР». Айвазовський біля Пушкіна малює картину «Дев’ятий вал. Крим», Вернадський під керівництвом Дмитра Табачника дописує чорновий варіант десятитомника «Регіоналосфера», через два дні він повинен здати рукопис у Міносвіти, а звідти відредагований текст надішлють у донецьке видавництво «Новий світ». За неофіційною інформацією, Вернадський вже отримав кільканадцять мільйонів гривень гонорару наперед, аби писалося впевненіше. Ккнязь Голіцин проводить через скайп он-лайн нараду з підлеглими для підписання з «Батьківщиною» «Вічного миру» для Тимошенко…

Advertisements