Коли до пульта управління приходить нова людина, вона, перш за все, переформатовує систему під себе. І не важливо, чи то групка людей перебуває під її керівництвом, чи країна. Така вже психологія «менеджера». І це неправда, що в деяких випадках ми чуємо про те, що новий начальник управління не збирається змінювати уже діючу команду, бо «то професіонали». Ні. Якийсь час він їх витерпить, приставить нових людей на «науку», а потім зробить під себе всю команду. І вибиратиме тих людей, з якими йому комфортно. Насамперед фінансово і психологічно. Бо ж не зможе інтелектуал взяти собі в заступники двірника чи головоріза (якими б професіоналами вони не були).
Нині всі говорять про українського президента (надіюся, мене не оштрафують за те, що пишу його посаду з маленької букви). І така команда в нього, і сяка. Як не злодії, то вбивці. Одним словом, всякої тварі по парі. Але ж зверніть увагу — якось складається все так, що його підлеглі, які раніше зі злочинами мали мало спільного, поступово переходять в ранг злочинців, часто із кров’ю на руках.
От всі говорили, що Тимошенко стане президентом. Можливо, стане. Але вона вже матиме судимості. Чим не доля Януковича?
Ландік. Товк дівчину руками і ногами, майже по Скрябіну. Нічого. Відпустили. Хай у майбутньому він стане (на батькове місце) депутатом Верховної ради. Але тінь судимості залишиться.
Хоптян. Звичайнісінький губернатор. Був майже невинний. А після ДТП, в результаті якого загинула людина, він в очах людей завдяки журналістам перетворився в злочинця. Хай цього не доведе суд. Хай президент позвільняє всіх даішників, а на їх місце поставить сотні хорошковських, щоби до кінця замести всі сліди. Але людям із пам’яті смерть не витреш.
Якось не захотілося колупатися в нетпавутині на пошук інших, схожих, прикладів. Зрештою, вистачить і того, що є… Головне – не потрапити під колеса першого-ліпшого бур’яна. Або ж не стати самим бур’янами.

Advertisements