Коли осінь ще лазила містом

І шукала між листя горіхи

Ти ходила слідом за нею

Із пакетиком.

Ану може десь гулькне

Ця коричнева шкаралупа

І ти радісно так протягнеш

— О, сліпа, дивися під ноги!

Осінь щось промимрить під носа

Хоча ні, то таки журавлята

І посуне здіймати віхолу

Кучеряву і шурхотливу

Вітром-віником местиме вулицю

А горіхів більше не знайдеться

Всі-бо сховали білки-розгульниці

У твоєму пакетику декілька

Дразнитимуть вуха стуканням

Ти згребеш їх швидко п’ятірнею

Рвучко руку простягнеш осені

Стоячи в кольоровому попелі

З листя, щойно опалого

Язиком їй ритмічно відклацавши

Кілька слів. На прощання. До зустрічі.

Advertisements