Ворожимо поезією Сергія Лазо та Ліни Костенко

Овен (Довірливість)

А він крутив малесенькі штурвали, і плив, і плив… З якої далини? Його дитинство в рамочках овальних дивилося на нього зі стіни. (Ліна Костенко)

Телець (Твердість)

Не треба класти руку на плече. Цей рух доречний, може, тільки в танці. Довіра — звір полоханий, втече. Він любить тиху паморозь дистанцій. (Ліна Костенко)

Близнята (Роздвоєність)

Дві думки постійно кружляють в голові: Одна — зробити цей світ кращим, А інша – послати його до біса. І дивно: обидві – як добрі сусіди. (Сергій Лазо)

Рак (Дорога)

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки. Він дивний звір, він любить навіть муку. Він любить навіть відстань і розлуку. Але не любить на плечі руки. (Ліна Костенко)

Лев (Сила)

А затишок співає, мов сирена. Не треба воску, я не Одіссей. Вже леви ждуть, і жде моя арена. Життя, мабуть,— це завжди Колізей. (Ліна Костенко)

Діва (Юність)

А нам, як радше: далі й далі, Де дні збуваються, як сни, У білих дзвониках конвалій — Емансипація весни. (Сергій Лазо)

Терези (Рівновага)

Що раптом в сутінковім домі З велінь казкової Яги Повернуться старі знайомі, І повернуть старі борги. (Сергій Лазо)

Скорпіон (Спритність)

Душі людської туго і тайго! Це гарний звір, без нього зле живеться. Але не треба кликати його. Він прийде сам і вже не відсахнеться. (Ліна Костенко)

Стрілець (Цілешукач)

Куди від нас втікає щастя, І де воно себе знаходить? Кому спізнати його вдасться, Той інших друзів не заводить. (Сергій Лазо)

Козеріг (Норов)

Обридли відьомскі шабаші фікцій І ця конфіскація душ під гармонь. І хочеться часом в двадцятому віці Забитись в печеру і няньчить вогонь. (Ліна Костенко)

Водолій (Злива)

Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів. А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім. (Ліна Костенко)

Риби (Море)

Сьогодні я — наче виставка Картин малярства майбутнього, Обличчя — щастя вивіска І ще чогось незабутнього. (Сергій Лазо)

Advertisements