Щось потягнуло мене нині коментувати мало не кожну новину, яка волею долі попалася на очі… Чи то Юзя Обсерватора обчиталася, чи що. але думка є, а коли вона є, то в голові довго не всидить, особливо якщо під руками інтернет. Отож наступна цікавинка, яка “висіла” нині на сайті:

“У Тернополі усі ремонтні роботи проводитимуть в електронному режимі

Електронну мапу міста використовуватиме незабаром у своїй роботі управління житлово-комунального господарства. Над її створенням сьогодні працюють у міській раді. Для того, щоб Тернопіль був відображений на карті у повному обсязі, на даний час проводиться інвентаризація житлового фонду.

«Михочемо знати, де є кожен будинок, буде видно, де який є дах, який планується ремонтувати, де є прибудинкове освітлення, де є дитячий майданчик, де немає, де потрібно робити прибудинкову територію, а де ні», – пояснив начальник управління житлово-комунального господарства міста Володимир Болєщук.

На його думку, електронна карта міста допоможе раціонально складати план робіт на наступні роки. А це, у свою чергу, дасть змогу ефективно використовувати житловий фонд міста”.

З одного боку, хороша річ. Бо маєш під руками карту, посидів півдня в неті, порозглядав усі дзюрки в дорогах і дахах, склав графік, коли їх латати, а потім тільки поїхав і залатав. Але з іншого боку… А нащо їхати знімальній групі, потім викидати гроші на інтернет-ресурс, аби те все гарно оформити і в інтернет закинути. Та ж можна одразу й позареєстровувати на місці ті проблемні місця, скласти опис, прикріпити фото —  і готово. Ота дзюра за рік же ж не заросте! Нащо її в “павутину” закидати? На посміховисько всьому світові? Нема, щоб зробили віртуальний путівник по історичних місцях Тернополя, аби іноземці, плануючи їхати сюди і тратити в наших супермагазинах гроші, вже мали уявлення, куди йти і що фотографувати. Ні, нате вам карту ям і дахових дзюр. Теж корисно. Пригодиться.

крім того, ви ніби не знаєте, як люди, особливо коли до влади дірвуться, люблять роботу собі спростити. От приходить дядько в управління, починає жалітися, що там і там на голову з даху капає. А чиновник йому бац монітор під носа: “Дядьку! Та я знаю про вашу дзюрку! Я на неї кожен день дивлюся і не забуваю. От як тільки гроші будуть, так зразу”. І йде дядько додому втішений, що йому шеф продемонстрував ту проблемку. Гарний хід людей потішати видимістю, ніби ти всюди був, все знаєш і все бачиш…

Дійдемо, що невдовзі ремонтувати оті “проблемки” будуть по скайпу. Взяв жуйку, приклеїв до екрану в те місце, де яма на дорозі і все. Нема ями. Заліпили. Чесно. Аво подивіться.

Advertisements